(Журнал “Гроші” №43(57) 01.11.2007)
Як відрізнити?
Нині в Україні торгівля підробленими товарами активно зростає, тож очікувати, що найближчим часом ситуація налагодиться – зовсім нездорово. Якщо немає бажання віддавати гроші за “палево”, є кілька способів убезпечити себе.
Насамперед, не слід довіряти магазинам із сумнівною репутацією. А всі атракціони небаченої щедрості а-ля “митний конфіскат” та “подруга подруги друга сестри привезла з Мілана, але розмір не підійшов” варто обминати. В ідеалі потрібно робити покупки в монобрендових фірмових бутиках – там продавці відповідають перед виробником, як кажуть, головою.
До речі, не гарантовано, але часто працює спосіб уникнути підробок – оцінити магазин. Якщо приміщення добре оформлене, заповнене іміджевою рекламою знаменитих виробників, а персонал вишколений і велелюбний, можна сподіватися на успіх. І навпаки, якщо в магазині “бідненько, але чистенько”, речі розвішані впереміш і впритул один до одного на однотипних вішалках – не варто мати ілюзій щодо асортименту. Брендові речі подаються як елементи розкішного життя, а значить, їх не можуть продавати поза гарним інтер’єром і без допомоги чемного персоналу.
Крім того, кожен знаменитий виробник розробляє власні засоби захисту – голограми, тавра, марковану фурнітуру, тому при детальному розгляді можна викрити копію. Однак, на жаль, цей метод не дає 100% гарантії.
І, нарешті, вирішальний чинник – ціна. Якщо в магазині просять суму значно меншу за ту, яка відповідає бренду, значить, це стовідсотковий fake.
Ще одна банальна порада – купувати речі за кордоном, у країнах, де з підробками ведуть активну боротьбу. Там магазин, який торгує “палево”, довго не пропрацює. А от “закордонні” базари мало чим відрізняються від українських.
Менеджер з реклами Софія, яка нещодавно відпочивала в Тунісі, з відпустки привезла гаманець D&G, кепку Gucci та сумку LV. Дівчина переконана, що вигідно купила фірмові речі: “Всі знамениті бренди шиють речі на фабриках країн третього світу, де дешева робоча сила. Ті вироби, які мають невеликий дефект, непридатні для експорту і продаються на місці”, – вважає модниця. Справді, в цьому є частка правди – багато хто має виробничі потужності в регіонах з дешевою робочою силою. Але заводи, які виконують брендові контракти, за жодних обставин не ризикнуть таким вигідним замовником і продукцію “наліво” продавати не стануть.
Як боротись?
Якщо продавець не повідомляє клієнта про те, що товар є підробленим, і покупець за наївністю набуває підробку, він має всі підстави обуритися, коли з’ясує, що витратив гроші на контрафакт. З іншого боку, в Україні поки що досить складно відстояти свої права.
Власне кажучи, набір заходів у разі невеликий. “Якщо ви виявили, що придбаний вами товар – контрафактний, у вас є два способи захистити свої права – юридичний та інформаційний”, – пояснює директор PR-агентства Publicom у рамках інформаційного проекту Якість життя Ігор Луценко. У першому випадку покупець може звернутися зі скаргою до Державного департаменту захисту інтелектуальної власності, місцевих органів захисту прав споживачів або безпосередньо подати на продавця до суду. Але цей шлях довгий та малопродуктивний. Другий шлях – ще менш надійний. “Якщо ви вибираєте інформаційний шлях, ви можете максимально поінформувати всі зацікавлені сторони: продавця, власника торгової марки та покупців. Не виключено, що продавець не підозрює про те, що порушує закон, торгуючи контрафактним товаром, і після вашого повідомлення він перестане це робити” , – фантазує пан Луценко.
Ігор Луценко радить при зверненні до власника торгової марки не дозволяти йому бути пасивним. “Деякі власники брендів розцінюють підроблення своїх товарів як ознаку популярності, – пояснює Луценко. – Завдання споживача – змусити його діяти, зробити союзником у захисті своїх економічних прав. Інформування інших споживачів підштовхне їх до того, щоб вимагати від продавців дотримання у торгових точках прав інтелектуальної власності. Недолік цього шляху – ненадійність. Але є й переваги: побоюючись розголошення інформації про незаконну торгівлю, продавець зазвичай компенсує споживачеві матеріальні збитки.
“Відверто кажучи, якщо покупець придбав не дуже дорогий товар, який хоч і є підробкою, але не завдав шкоди його здоров’ю – наприклад, кулькову ручку з відомим брендом, але вироблену артіллю трудящих – то боротися з продавцем або виробником такої підробки поодинці дуже клопітно, – ділиться міркуваннями Володимир Радомський. – У такому разі найпростіше повідомити про виявлену підробку справжньому виробнику товару та морально задовольнятися своїм скромним внеском у всесвітню боротьбу з фальсифікаторами”.
“Якщо ж покупець серйозно постраждав, матеріально чи фізично, тоді, звичайно, гра коштує свічок, і цілком можна розраховувати на успіх. Оскільки компенсація, яку можна отримати в результаті виграного процесу, може покрити витрати на його проведення”, – резюмує н Радомський.
Заради справедливості слід зазначити, що ті виробники, марки яких особливо страждають від фальсифікаторів, ведуть свою боротьбу з копіюванням. Воно вони не зацікавлені в широкому розголосі фактів копіювання – це реально шкодить їхньому іміджу, тому вживані заходи мають точковий характер. Чи можна використовувати цю обставину, щоб спертися на потужність виробника у боротьбі з продавцем фальсифікату? Це вже кому як пощастить. 🙂
У будь-якому випадку кожен сам вирішує, купувати підроблений товар чи ні. Продавець зобов’язаний повідомляти покупця про те, що товар не є справжнім. Якщо, навпаки, співробітник магазину стверджує, що товар, який насправді підробка – справжній, можна подавати до суду. Яке б рішення не ухвалив споживач, він має право знати про походження товару, адже тільки так можна зважити всі “за” та “проти” такої покупки.
Король – голий?!
Чи варто купувати підробки?
За
При розумному підході можна виглядати пристойно та “брендово” за невеликі гроші
Можна купити те, що в Україну офіційно ще не постачається
Проти
Ризик для репутації: якщо викриють – засміють
Ризик для свободи: у розвинених країнах можуть судити за купівлю підробок
Ризик для грошей: підробки, як правило, нижчі за якість
Де ще почитати:
про те, як розпізнати підробки:
http://kakoblog.ru
www.shyba.ru
www.kid.com.ua/news13423.html
http://flower.net.ua/cat/tema57.html
Автор:
Олена Казберова