Початок
Отже, знаходимося в Києві, закортіло поїхати і кудись далі. Східна Україна якось відпала через те, що там природа схожа на київську – не цікаво. Зовсім інша справа Захід, там і гори, і річки та клімат інший небагато.
Отже, дізнаємось на рахунок квитків, ціни, часу. Потяг, що відправляється о 18-44, прибуває до Ужгорода близько 12 дня. Годиться. Назад, відправлення з Ужгорода о 15-55, прибуття до Києва о 9-й ранку – теж нормально. Дивимося прогноз погоди… Ёма. За прогнозом 2 дні дощ. Що робити, та все одно поїдемо. Ціна квитків до речі 100 грн. Разом 200 грн. туди назад.
По суті, поїздка туди не дуже цікава, співали, попили і лягли спати. На ранок уже західна Україна нас зустрічала дощем. Виявляється щоб доїхати до Ужгорода, треба заїхати в крайню західну точку України – Чоп. Коли ми приїхали до Ужгорода, дощ припинився і світило сонце. Причому яскраво, тому довелося одягнути окуляри).
Від вокзалу до центру йти хвилин 30. Карту міста ми так і не купили, вона досить невелика. Місто так назвали на честь річки Уж – на ній перебуватиме місто і через неї перекинуто 3 мости, 1 з них пішохідний – місцева визначна пам’ятка. Ми захопили з собою хліба і згодували його рибам та качкам з пішохідного містка. Річка не глибока, але швидка. Під мостом досить багато риби, причому вона ВЕЛИКА і її не можна ловити.
Якщо повернути після мосту наліво, то ми вийдемо на набережну, там дуже зручні лавочки з високими спинками, зручно пиво пити і дивитися на річку.
Тож нам треба було поїсти. Кафешка називається Пінгвін, знаходиться вздовж набережної, ціни мінімальні, Окрошка – 7 грн, Бограч (суп з м’ясом) 8 грн, а ще там дуже смачні грінки з часником по 50 копійок. Обслуговування хороше, за такі гроші з таким виглядом ми шикарно поїли на 25 грн. Там же поряд знаходиться шкільна їдальня, ціни приблизно такі ж але сервіс жахлива і вид галимий.
Власне, на цій стороні знаходяться головні пам’ятки Ужгорода – Замок та краєзнавчий музей. Але спочатку ми завітали до дегустаційної зали Шардоне, за адресою Волошина 18. Вартість дегустації 40 грн, за ці гроші ми спробували 5 сортів вин по 40 грам та 1 коньяк. У комплекті йде сир). Так само дегустаційний зал є і в замку, ціна 35 грн за 6 сортів вина, вина гірша, розповідають теж гірше і коли ми туди зайшли, 2 типи (обслуговуючий персонал) взагалі спали на стільцях))), і сиру там менше дають на закуску .
Отже, після дегустації до замку. Зовнішній вигляд прикольний, вхід 8 грн., щоб зайти в казимат треба заплатити ще 4 грн. З замку прикольний вид на місто є багато залів з історією Ужгорода та національними костюмами. У казиматі камера тортур.
Поруч із замком краєзнавчий музей, вхід 8 грн, там можна подивитися хатки, вивезені з різних областей Закарпаття, загалом прикольно, а ще там вівці бігають.
Де ночувати.
На стовпах чимало оголошень про здачу квартири, ціни різні. Ми зняли на двох однокімнатну за 100 грн., так само був варіант 2 кімнатна за 150 грн. Телефон тітки Олени +3 8095 3166375. Гарячу воду там дають лише ввечері та вранці до 9 ранку. Квартира знаходилася в центрі, з ковдрами було напруження – ховалися покривалом.
І ще ми встигли цього дня піднятися на 16-ти поверхівку, вона знаходитись біля дальнього мосту через річку, вигляд там так собі. А перед цим посиділи в Чилл-аут кафе, на набережній біля мосту. Що привабило так це класний вигляд та ціна кальяну – 44 грн, пиво по 7 грн. Кальян добрий.
День два.
Тітка Олена порадила китайський ресторан, він знаходився поряд з будинком, біля торгового центру україна, але до 10 ранку там тільки піца), ціни наче не високі, але ми поспішали і тому снідали у їдальні.
Куди нам радили з’їздити, то це в Невицький замок. Це 12 км від Ужгорода, маршрутки йдуть від автовокзалу, який знаходиться поряд із площею Корятовича. Вартість проїзду 3 грн., їхати хвилин 15-20. Висадили нас під замком, а далі пішки… нагору… кілометра 3-4. Нагорі нічого не продається, тож краще закупити пива у місті. Ось де справжнє закарпаття, немає тут ніякої цивілізації, шум річки та ліс, краса. Після підйому ми потрапили на руїни замку. Вигляд від туди шалений, пиво там дуже добре п’ється.
Далі спуск вниз і лов попутки до Ужгорода. Зловили досить швидко, машини там часто їздять.
Біля площі Корятовича є ринок, я спочатку думав там вина купити, але місцеві не дуже радять пити місцеве вино – кажуть гидоту, треба купувати за 100 грн за пляшку, а те, що продають – паливо. Але вина я все ж таки купив, за літр 7 грн – дешево але й вино так собі, кисляк.
Втім після Невицького чи Нивицького замку ми вирушили на вокзал. Перед цим скупилися у місцевому супермаркеті Вопак – він недалеко від вокзалу. Далі поїзд та додому.
Витрати: 2 дні та 500 грн з особи, з них половина на їжу, питво та кафешки, а половина квитки та ночівля.
П.С.
Коли ми поверталися назад, то дізналися, що є таке селище Батієво, воно знаходиться в Україні, недалеко від Ужгорода і там живе половина угорців). Тобто там люди говорять або угорською або українською і якщо ви хочете навчитися угорському – варто туди з’їздити на практику))).