Adidas AG (вимовляється адідас, помилкова англ. — адідас) – промислова компанія Німеччини, що спеціалізується на випуску спортивного взуття, одягу та інвентарю. Генеральний директор компанії – Герберт Хайнер. На даний момент компанія відповідальна за дистрибуцію продукції компаній Adidas, Reebok, Rockport, RBK (Reebok) & CCM Hockey, Salomon та Taylor-Made Golf.
Адідас, історія створення великого спортивного бренду.
Історію цієї великої марки можна розпочати від народження засновника – Адольфа Дасслера, а народився він 3 листопада 1900 року в маленькому баварському містечку Герцогенаурах (Німеччина). Його батьки не були дуже багаті, тому що батько був пекарем, а мати працювала в пральні, хоча пральня була її :-).
Аді пощастило, тому що в 1914 році Німеччина вступила у війну, але оскільки хлопчику було 14 років на фронт він не потрапив. Захоплювався він на той час зараз найпопулярнішою грою в Європі – футболом, тоді він ще не був так розвинений.
Коли війна закінчилася, для Німеччини настав лихоліття, розруха, безробіття, солдати, що повернулися з фронту, які поповнювали ряди безробітних… Сім’я Дасслерів так само постраждала від повоєнного періоду. Промаявшись на випадкових заробітках до 1920 року, Дасслери вирішили організувати свій бізнес, саме майстерню з пошиття взуття. Під приміщення пішла пральня матері Аді. А Аді у свою чергу, виявивши винахідливість, передала звичайний велосипед під машинку для оброблення шкур. Його мати та сестри робили викрійки з полотна, чоловіки ж – Аді, його брат Рудольф (Руді) та батько кроїли взуття.
Перше взуття, яке виробили на фабриці, були капці. Оскільки не було ні матеріалу ні грошей, то пошили їх зі списаного військового обмундирування і старих шин – які використовувалися як підошва. Збутом продукції займався Руді, організацією виробництва, модернізацією, новими моделями – Аді.
У 1924 році на фабриці працювали вже 12 працівників, включаючи членів сім’ї і виробляли на день 50 пар взуття. У липні фабрика стала називатися «Взуттєва фабрика братів Дасслер».
Винахідник Аді, взуття з шипами
Справи фірми йшли дуже непогано і тому вже до 1925 Аді, як затятий футболіст зробив собі першу пару взуття з шипами. Її йому викував місцевий коваль, тож народилися перші бутси. Вони виявилися настільки зручними, що стали вироблятися на фабриці поряд з тапочками.
У 1927 році відбулося розширення майстерні, попередня вже не вміщалася у дворі їхнього будинку і тому була орендована ціла будівля для їхньої фабрики. У компанії працювало вже 25 чоловік, вироблялося 100 пар взуття на день, а жили Дасслери в особняку поруч із фабрикою. Невдовзі вони фабрику викупили.
Аді настільки був захоплений ідеєю шипованого взуття, що відчував його разом із друзями у футболі та бігу. Популярність не змусила на себе довго чекати і вже 1928 року спортсмени вперше виступили у шипованому взутті “Дасслер” на Олімпіаді в Амстердамі. На наступній Олімпіаді 1932 року в Лос-Анджелесі німець Артур Йонат став третім у бігу на 100 метрів. Але найуспішнішим для Аді став 1936 рік. У нього народився первісток, а на берлінській Олімпіаді чорношкірий американський бігун Джессі Оуен у взутті “Дасслер” завоював чотири золоті медалі та встановив п’ять світових рекордів.
Визнання, лідерство, розвиток, війна
Після такого приголомшливого успіху, та й реклами, справи Аді пішли вгору. За 1936 продаж “Фабрики Дасслер” становили понад 400 тисяч марок, на ті часи це були великі гроші. Аді пішов шляхом розширення і вже в 1938 відкривається ще одна його фабрика в Герцогенаурах, яка виробляла близько 1000 пар взуття на день.
Руді та Аді були переконаними нацистами (хоча правда це чи ні вже не з’ясувати), може вони хотіли зберегти фабрику, тому й вступили до нацистської партії. Але в будь-якому випадку з початком Другої світової війни фабрики Дасслерів зазнали конфіскації, а брати вирушили на фронт. На одній із фабрик були спроби виробляти гранатомети, але вона зазнала невдачі, через рік Аді повернули з фронту на фабрику, робити тренувальне взуття для солдатів.
Знову післявоєнна розруха
Як і його батько, Аді пережив важкі повоєнні роки. Фабрика в Герцогенаурах знаходилася на американській зоні окупації, тому вона виробляла хокейні ковзани з контрибуції. У їхньому сімейному особняку жили солдати, дружина Аді займалася городом та домашнім господарством, щоб якось вижити. Через рік американці покинули резиденцію Аді, а його брат Руді повернувся з табору для військовополонених.
Піднімати виробництво взуття було звичайно легше ніж після першої світової війни, але все одно важко, особливо усвідомлювати, що в тебе все було, а війна все занапастила. Шити взуття почали знову зі списаної військової амуніції, щоправда, вже робили це 47 найманих працівників, які отримували зарплату дровами та пряжею.
Сварка братів, 2 фабрики, 2 торгові марки
У 1948 році після смерті батька Аді та Руді, брати посварилися і вирішили розділити компанію. Вони поділили фабрики, кожному братові дісталося по одній, домовилися про невикористання старої назви та логотипу взуття Дасслер. Аді вирішив назвати свою марку Addas, а Руді – Ruda, але незабаром їх назви змінилися на Adidas та Puma відповідно. Бренд Dassler був успішно забутий.
Брати так і не помирилися протягом життя, причини їхньої сварки не відомі і до цього дня, брати один з одним не розмовляли, обидві компанії стали конкурентами. Так так, саме Пума і Адідас, хоча пума асоціюється з Італією, але спочатку коріння з Німеччини, та ще й яке коріння.
Ворожнеча між марками найбільше відчувалася в їхньому рідному місті Герцогенаурахе, де кожен бренд утримував футбольною командою, співробітники компаній принципово пили різне пиво :-), а діти співробітників відвідували різні школи. Штаб квартири компаній досі перебувають у Герцогенаурах і хоч уже немає тієї ворожнечі, яка була, побачити співробітника Адідас у взутті Пума нереально :-).
Аді Дасслер, народження логотипу
Аді трохи порушив договір з Руді, з приводу того, щоб не використовувати логотипи компанії батька, Аді взяв дві смуги з емблеми Dassler, прималював до них третю і запатентував «Адідас». У зв’язку з конкуренцією з братом Аді береться за свою улюблену справу – винахідництво. У 1949 році він створює перші бутси зі знімними гумовими шпильками. 1950-го – футбольні бутси, пристосовані для гри у футбол у несприятливих погодних умовах: на снігу та на мерзлій землі. Але найголовніше, він піднімає всі зв’язки з олімпійським комітетом і на олімпіаді в Гельсінкі в 1952 році більшість спортсменів взути вже не в Dassler а в Adidas.
Не тільки взуття єдині
Після олімпіади, Аді вирішує випускати не лише взуття, а й усе екіпірування для спортсменів. Першою ластівкою була спроба виготовляти спортивні сумки. Через кілька місяців Аді починає шукати собі партнера для пошиття одягу під маркою Адідас і знаходить його. Ним виявився власник текстильної фабрики Віллі Зельтенрайх. Аді замовив у нього пошиття 1000 спортивних костюмів з трьома смужками вздовж рукавів (ті самі знамениті 3 смужки), товар продається добре і Віллі тепер шиє одяг тільки для Адідас.
Перемоги, спорт, досягнення
У 1954 році високотехнологічне та інноваційне взуття Адідас виявляється поза конкуренцією на чемпіонаті світу з футболу. Збірна Німеччини тоді вперше виграла цей чемпіонат, а взута вона була в Адідас.
Аді особисто був присутнім на вирішальних матчах у Берні. Під його керівництвом перед кожною грою бутси футболістів пристосовували до ґрунту та погодних умов за допомогою нової технології знімних шипів. Ця перемога навела Аді на думку розміщувати рекламу просто на стадіонах. 1956 року він підписує угоду з МОК про рекламу «Адідас» на Олімпійських Іграх у Мельбурні. Тоді ж «Адідас» розпочинає міжнародну експансію і у виробництві – Аді підписує першу ліцензійну угоду з норвезькою фабрикою у Гьорвіку, незабаром Adidas починають виробляти і у Франції. Настає “золоте століття” Adidas – на Олімпіаді в Римі 1960 більшість легкоатлетів роблять ставку на спортивне взуття Аdidas. Вільма Рудольф завойовує три золоті медалі в спринті, незважаючи на перенесений у дитинстві поліомієліт, приблизно те саме відбувається і через чотири роки в Токіо, а 1968 року в Мехіко спортсмени екіпіровані «Адідас» завойовують 37 золотих, 35 срібних і 35 брон. 1972-го «Адідас» стає титульним спонсором Олімпійських Ігор у Мюнхені, а збірна ФРН стає Чемпіоном Європи з футболу. Ще за два роки німецькі футболісти вдруге стають чемпіонами світу – і знову в «Адідасі».
1975 року Аді Дасслер стає почесним членом «Американської асоціацією спортивних товарів» – першим серед неамериканців.
У 1976 році Адольф Дасслер дивився по телевізору змагання в бігу на 400 метрів, тоді проходили Олімпійські ігри в Монреалі. Аді помітив маленьку неточність у рухах кубинського бігуна Альберто Хуанторенаса, під час бігу він ледве помітно підгинав стопу у напрямку її зовнішнього краю. Для цього спортсмена були спеціально розроблені бігові кросівки Adidas «Спайкс» з регульованими шипами, що знімаються. Аді зателефонував людині, яка займалася в Олімпіаді формою і сказала перевірити взуття спортсмена, як виявилося, кубинець за своєю ініціативою замінив шипи на довші. Окрім 76-річного Адольфа Дасслера, який сидів перед екраном телевізора за тисячі кілометрів від Монреаля, цього ніхто не помітив. Становище шипів відразу виправили, а Хуанторена завоював золото у фіналі змагань з бігу на 400 і 800 метрів. Усього ж, на цих Іграх спортсмени екіпіровані «Адідас» вибирали 75 золотих, 86 срібних та 88 бронзових медалей. Рекорд не побитий і досі.
1978 року Адольф Дасслер помирає і керівництво компанією переходить до його вдови – Катарини.
Зміна власника, сімейні цінності, проблеми
Катаріна цілком успішно керувала компанією, оскільки за чоловіка займалася адміністративною роботою і тому була в курсі всіх справ компанії. У 1984 році Катаріна вмирає і компанія переходить до сина Аді – Хорста Дасслера. Він також цілком успішно керував компанією, налагодив відносини з футбольною міжнародною федерацією, намагався внести реформи на підприємстві, проте смерть у віці 51 року завадила йому зробити це. У результаті керівництво компанією переходить до сестер, а вони не мали потрібних навичок, тому в 1989 році вони продали 80% акцій тодішньому власнику французького клубу “Олімпік-Марсель” – Бернарду Тапі. Купівля акцій коштувала йому всього 440 000 німецьких марок, хоча бренд після продажу перебував у передбанкрутному стані.
Адідас вийшов з моди: «Раптом Аdidas постарів раніше часу. Його почали сприймати як щось нудне, утилітарне, вчорашнє, що вдягає тато, коли в неділю вранці миє машину перед під’їздом», – пише Томас Гед, автор книги 4D Branding.
1990 року збитки компанії склали 100 мільйонів доларів. На ринок вийшли багато хороших спортивних брендів, які підкуповували своїми інноваціями, цінами, свіжими ідеями, Найк та Рибок серйозно похитнули монополізм Адідаса, який змушений був пристосовуватися до нових умов ринку.
З 1993 року нова команда фахівців почала писати нову історію Adidas.
Друге дихання
Перше, що зробив новий менеджмент, переманив велику кількість хороших фахівців з тих же Nike і Reebok. По-друге, поступово вивів виробництво за межі Німеччини – тепер фірма, як і основні конкуренти, випускає взуття на підприємствах в Індонезії, Китаї, Таїланді, Туреччині. Це дозволило знизити ціни на готову продукцію та зробити її конкурентоспроможною. По-третє Адідас вирішив безпосередньо зосередитися на простих людях і зробити акцент не тільки на професійний спортивний ринок, але так само і на масовий ринок, причетний до світу справжнього спорту. В Adidas відмовилися від роботи з роздрібними мережами та почали формувати мережу фірмових магазинів, щоб уникнути масового виробництва та затоварювання ринків своєї продукції. Результати зусиль над створенням інноваційних продуктів та мережі фірмових магазинів стали позначатися вже у 1996 році, коли Adidas як колись виступив генеральним спонсором Олімпійських ігор – це стимулювало небувале зростання продажів: +50% на рік. Щоб опинитися в струмені часу та знайти своїх споживачів, менеджери Adidas виявили пильну увагу до нових видів спорту, наприклад, привезли до Європи стрітбол, активно стали працювати з новими молодіжними віяннями та течіями, завдяки чому вдалося завоювати симпатії американської та європейської hip-hop та реп. -Культури.
Об’єднання, наш час
1997 року «Адідас» купив французьку фірму «Саломон», провідного виробника товарів для зимового спорту, і тепер концерн називається «Акціонерне товариство «Адідас-Саломон». Після цього об’єднання Адідас-Саломон посів друге місце серед виробника спортивних товарів після Найк. Ці дві фірми і зараз борються за перше місце зі змінним успіхом.
У 2005 році Adidas – Salomon AG купила 100% акцій компанії Reebok, тим самим значно посиливши свої позиції на ринку.
Adidas нерозривно пов’язаний з такими легендарними іменами (крім згадуваних) як Муххамед Алі та Джо Фрезер, Штеффі Граф і Стефан Едберг, Боб Бімон та Гунде Сван, Лев Яшин та Валерій Борзов, Мішель Платіні та Ейсебіо, нарешті Зенедін Зідан та Девід Бекх
В Adidas – Salomon AG безпосередньо працює близько 14 000 співробітників. Штаб-квартира досі знаходиться на батьківщині Аді Дасслера, у баварському містечку Герцогенаурах. Американська штаб-квартира знаходиться у Портленді (штат Орегон).
Загалом, “Адідас” в порядку, правда – це вже зовсім інший Adidas, але це досить гідна торгова марка з віковою не легкою історією.
Де купити Адідас в Україні, Києві
Можна у фірмових магазинах, адреси їх можна знайти на офіційному сайті компанії, на жаль тільки Російському, як завжди про Україну мало хто пам’ятає. Переглянути всі фірмові магазини Адідас в Україні, можна тут:
http://discover.adidas.ru/storefinder/
Якщо ви хочете трохи заощадити і Вам не важлива нова колекція, то можна пройтися дисконтним центрам Адідас.
Офіційний сайт: http://www.adidas.com