Якщо пройтися вулицями Києва, може здатися, що у городян одна турбота бути красивими. Салони краси та міні-перукарні відкриваються скрізь – на перших поверхах новобудов, на ринках, у перепрофільованих квартирах і навіть у підземних переходах.
І майже скрізь на дверях висять таблички: «Терміново потрібний майстер-перукар. Стаж роботи не менше трьох років». Знайти хорошого майстра, який би став приманкою для клієнтів, непросто. Робота ця важка фізично і шкідлива здоров’я, вимагає як майстерності, а й уміння розташовувати себе людей із перших слів.
Будь-яка стрижка, незалежно від довжини волосся, потребує зосередженості. А клієнти, як правило, люблять поговорити та розслабитися у кріслі. Щоправда, є й ті, хто сидить увесь сеанс, як «буки», і їх неможливо розслабити. Вони строго дивляться у дзеркало з-під пеньюару – така собі «голова професора Доуеля». Лише зрідка такі люди стурбовано запитують: «А чи буде добре? Ви мене правильно стрижете? Я не виглядатиму потім, як після тривалого лікування»? Найчастіше так поводяться чоловіки років п’ятдесяти. Але й жінки-начальниці – теж не подарунок під час стрижки чи укладання.
– Для мене, загалом, неважливо, яке волосся у людини – довге чи коротке, – ділиться майстер-модельєр Жанна Погодіна. – Насамперед, з’ясовую смаки та переваги клієнта, намагаюся зрозуміти, яким він хоче побачити себе у дзеркалі. Треба швидко оцінити тип обличчя, постаратися уявити зачіску в перспективі, промалювати її. У цьому наша робота анітрохи не відрізняється від роботи художника.
Іноді буває так, що клієнти наполягають, що їм зовсім не йде. У разі перукарям доводиться бути справжніми дипломатами.
– Звичайно, може, це й перебільшено, але якщо відкрити вуха людині, у якої вони стирчать, і при цьому не спробувати переконати клієнта, що так йому буде негарно – значить зробити непрофесійно, – вважає Жанна. – Тим більше, що найкраща реклама – вдало зроблена зачіска, про яку хтось розповість, а отже, і приведе нових людей.
Робота перукаря ще й небезпечна здоров’ю. Чого варте лише фарбування волосся та хімічна завивка – робота з хімікатами та барвниками дуже шкідлива. А при чоловічій стрижці волосся часто потрапляє в дихальні шляхи, викликаючи бронхіти і навіть пневмонії.
Знайти досвідченого перукаря непросто. Зазвичай весь день майстри проходять на ногах, буває, що без перерви на обід. Перед тим, як влаштуватися на роботу, претендента пропонує зробити дві зачіски: чоловічу і жіночу. Якщо цей тест пройдено, можна вважати, що людина прийнята.
На роботу приходять зі своїм інвентарем: ножицями, фенами, гребінцями, підбирають його, виходячи зі своїх фізичних можливостей. Сучасні професійні фени важкі, і руки у перукаря мають бути сильними та тренованими.
Майстри обов’язково проходять курси підвищення кваліфікації, беруть участь у конкурсах та модельних показах. Щоправда, як вважають самі профі, витримати таку роботу більше 10 років неможливо: виявляються хвороби ніг, бронхіт, алергія. Та й творчий інтерес поступово губиться. Часто «ветерани» йдуть на всілякі курси, викладати та навчати перукарській майстерності – але це можуть лише ті, хто має вищу освіту. Багато хто переходить на менш складну роботу – робити манікюр чи педикюр, а хтось відкриває свій салон чи школу перукарського мистецтва.
Джерело: http://24.ua