Прет-а-порте (pret a porter) у буквальному перекладі звучить як «неоригінальний». Цей стиль є різноманітними моделями одягу серійного виробництва, що виготовляється промисловим способом і має набір стандартних розмірів.
Зустріти такий одяг можна будь-де – у бутіках, маленьких магазинах і величезних торгових центрах. І це зрозуміло, оскільки прет-а-порте створюється і масовими партіями без участі модних салонів, і окремими моделями під впливом відомих світових кутюр’є. Деякі люди, які не володіють термінологією, вважають, що прет-а-порте – це ще один іменитий бренд одягу, але, як було вже помічено, – це зовсім не так.
Найперший великомасштабний ярмарок, на якому в 1948 році відбувався показ одягу масового фабричного виробництва, був у німецькому місті Дюссельдорф. Загалом через 3 роки відбувся ще один подібний захід, у місті Флоренція, присвячений ярмарок був виключно жіночій моді. У 50-х роках минулого століття у столиці Франції – Парижі було відкрито спеціальний салон одягу фабричного виробництва. На даний момент мода – це невід’ємна частина життя населення та сезонні покази мод у світових столицях тепер мають тривалий період та називаються – тижнями мод. Тижні мод бувають різними, але виділяють найчастіше чоловічий тиждень мод і жіночий, також вони можуть бути присвячені певним матеріалам, з яких власне і були зроблені модні колекції одягу.
Період середини XX століття ознаменувався не тільки початком показів прет-а-порте, а й становленням іменитих брендів, які займалися виготовленням даного стилю одягу. Серед них, зокрема, П. Мардзотті, а також К. Штайльман. У 50-х почалося освоєння нової на той час професії – стиліст. Робота стилістів полягала у творі одягу модних стилів, щоб надалі налагодити його у серійне виробництво. У період з кінця 50-х і початку 60-х набули своєї популярності, такі стилісти як: Жак Естерель і Даніель Ештер, Жак став відомішим трохи раніше за Даніеля і на момент, коли Ештер у 1962 році тільки відкривав свою фірму Естерель вже входив до когорти найвідоміших на той момент стилістів Франції. Сукня його роботи для свого весілля обрала сама Бріджіт Бардо, яка до цього знімаючись у фільмах, одягалася виключно у вироби відомих на той час світових кутюр’є. Бардо сказала, що обрала сукню для церемонії одруження, тому що на її погляд сучасне тоді прет-а-порте нічим не поступалося одязі від кутюр, а в деяких випадках навіть перевершувало його, адже в одязі масового виробництва стали використовувати нові синтетичні матеріали, які коштували набагато менше натуральних, а за якістю практично не поступалися.
Вже скоро дорогу шерсть і шовк змінили більш легкі та недорогі нейлон, перлон та капрон. Насамперед нейлон витіснив шовк під час виготовлення нижньої білизни, але й інших деталях одягу він також поступово починав домінувати через свою відносну дешевизну.