У різних модних виданнях, та й у повсякденному житті можна зустріти вирази на кшталт: «від кутюр» або «висока мода». Щоправда, відсоток людей, які справді володіють темою подібних розмов, незначний. Мало хто знає, яким критеріям мають відповідати речі, щоб мати таку привілейовану назву.
Варто спочатку згадати, що “кутюр” та “від кутюр” – це різні поняття. Відмінність між цими двома термінами встановлює Паризький Синдикат Високої Моди. Він же і встановив поріг, при досягненні якого речі мають можливість носити горду назву “від кутюр”(Haute couture). Правило Синдикату говорить про те, що продукт, який виробляється будинком моди, повинен бути предметом ручної роботи і складатися з неї не менше ніж на 70%. Вишивки, візерунки та аплікації є чудовою підмогою для надання модному виробу тих необхідних 70% ручного виготовлення. Подібні вбрання коштують нечуваних грошей не тільки за рахунок ручної роботи, а й через дорогі матеріали, витрачені на їх виробництво, одяг, пошитий даним способом, є неповторним у своєму роді.
Для отримання почесного звання “від кутюр” вдома мод повинні мати штат не менше ніж з 20 працівників, а також зобов’язані організовувати кілька показів на рік з поданням не менше ніж півсотні своїх творів. У середньому бюджет цих висококласних модних майстерень коливається від 15 до 20 мільйонів франків на рік.
Одна з основних вимог, а точніше найважливіше – це місцезнаходження будинку високої моди, який претендує на звання “від кутюр”. Будинками високої моди “від кутюр” вважаються, тільки будинки мод, які мають генеральний центр, ніде інакше, як у столиці світової моди – Парижі. Таким чином, навіть дуже амбітні та обдаровані дизайнери повинні ґрунтуватися на тому факті, що не бачити їм звання “від кутюр”, якщо вони не розташують свій офіс у столиці Франції.
Відповідно до наведених вище правил можна припустити, що будинок моди “від кутюр” – це велика рідкість, що власне так і є, бо всього подібних місць приблизно 20, причому вже згаданих тижнях моди в Парижі честь показу надається їм. Так звані сезони моди, які по суті представляють “генеральні оглядини” найвідоміших модельєрів і будинків високої моди, проходять у січні, а також у липні.
Тижні високої моди “прет-а-порте” у свою чергу проходять у таких місяцях, як березень та червень. Творці таких різних виставок моди спеціально розмежовують проведення богемного показу і менш шикарного пре-а-порте. Цікавим є також той факт, що покази мод, як у першому, так і в другому випадку є місцем боротьби одних і тих же іменитих брендів. Демонстрації “від кутюр” супроводжуються масовим напливом заможних людей, які якщо й не мають загальної популярності, то принаймні можуть дозволити собі купити модельне вбрання за 100 і більше тисяч доларів.
Варто окремо згадати будинки “кутюр” також ексклюзивні та роблять одяг на замовлення, але не відповідають правилам “від кутюр”. Вони лише отримують запрошення на тижні моди в Парижі і так само, як їхні старші побратими показують свої власні колекції модного одягу.
Є ще когорта елітних засновників моди, називаються вони членами, кореспондентами Французької Федерації Високої Моди. Такі будинки не мало не гірші від тієї самої іменитої когорти “від кутюр”, та ось тільки назви “від кутюр” у Парижі на них не діє, але у своїх країнах вони таки іменуються “від кутюр”. Єдине, що відокремлює такі будинки від еліти – це їхнє розташування. Дані бренди всім знайомі, серед них, зокрема: Валентіно, російський модельєр Валентин Юдашкін і не менше відомий будинок моди Версаче.
Доходи будинків високої моди від кутюр, отримані в результаті продажу частин колекцій, не покривають витрат, і ось тому ми бачимо значний збиток з боку будинків моди, але не все так просто. Подібні заклади торгують своїм брендом, а значить це ось що – по всьому світу величезна кількість заводів з виробництва одягу і з кожною емблемою будинку моди, пришитої до виробленої ними речі, вони відраховують бренду всього 1 цент. Такого податку чи мита користування імені всім відомого бренду цілком вистачає подальшого існування будинків високої моди ” від кутюр ” .
Продукція “від кутюр” – це задоволення тільки для найбагатших людей, як ви вже встигли помітити з вищевикладеного, проте цей одяг все одно був і залишається законодавцем світової моди, свого роду музою для модної індустрії.
Народження терміну “від кутюр” відноситься до середини XIX століття, саме в той час і почали з’являтися на світ перші модні будинки.
Як приклад богемності дівчат тогочасного суспільства служив одяг від якогось Чарльза Фредріка Уорта, який у свою чергу був зовсім не французом, а англійцем, щоправда жив і працював у Парижі. На той момент він і був “королем моди”, а його вбрання було підписано ним особисто і вкрай високо цінувалося в суспільстві, хоч і коштувало цілого стану. Одягнувши сукню, від такого іменитого модельєра, жінки та дівчата одразу ж приєднувалися до еліти тодішнього вищого суспільства та були почесними гостями на балах та інших урочистостях.
Ще далекого 1868 року було створено Паризький комітет Профспілки швейної промисловості, після чого лише 1943 р. було видано закон у зв’язку, з яким дизайнери “від кутюр” отримали такі самі права, як і літературні діячі, і навіть митці.
Ще однією причиною існування показів моди “від кутюр” є те, що при даного роду заходах світський бомонд вибирає собі якісь особливо цікаві вбрання і чекає поки більш простий їх варіант, буде представлений вже на “прет-а-порті” показах. Потім еліта розкуповує твори улюблених ними модельєрів, буває навіть не одна – дві сукні, а цілі колекції.
Найчастіше одяг “від кутюр” є настільки дорогим, що навіть зірки іноді відмовляються від купівлі цієї розкоші. Для носіння у повсякденному житті вона, природно, не підходять, проте, що стосується світських заходів, краще наряд, ніж одяг “від кутюр” підібрати буде складно.